Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 6 чоловік

Психологічна служба

Дата: 10 листопада 2020 о 09:09, Оновлено 7 травня 2021 о 10:13

    «STOP! Булінг!» 

6 травня в закладі були проведені заходи в рамках  інформаційно- превентивної Акції  «STOP! Булінг!». Метою нашої роботи було удосконалення поняття «булінгу»,  його попередження; виховування в учнів почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвиток вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формування навичок відповідальної та безпечної поведінки.

Діти отримали цікаву та корисну інформацію про проблему сьогодення в учнівському середовищі. Учні одержали пам’ятку про те, як захистити себе і своїх друзів від булінгу, дізналися  про свої права, обов’язки. Кожен бажаючий мав можливість висловити власну думку та свій погляд на дану проблему.

    Кожен повинен почувати себе захищеним. Треба поважати свої права, права іншого і вчитися співіснувати разом.

Бути гарною людиною – це добра звичка. І прищеплювати її треба змалечку!   

  

*************************************************************************************************************************************

Погана поведінка дитини: що робити

Діти час від часу поводяться погано і це цілком нормально. Але якщо ви серйозно втомилися від примх дитини, спробуйте ці техніки: 

  • Зробіть паузу. Відчуваєте, що ось-ось підвищите голос? Замріть на 10 секунд, декілька разів повільно вдихніть й видихніть. Після такої паузи ваша реакція буде спокійнішою.
  • Відверніть увагу дитини. Намагайтеся помічати зміни у настрої дитини та переспрямовуйте її увагу від поганого до хорошого. також можна відволікти дитину цікавою книжкою або грою.
  • Залучіть дитину до домашніх справ. Прості та зрозумілі задачі відвернуть від поганих думок, а своєчасна подяка - підійте й улюблений фрукт, й звичайне "спасибі" - підніме настрій. 

***************************************************************************************************************************

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING 

*****************************************************************************************

Презентація за посиланням

http://www.myshared.ru/slide/1036189/

Презентація  

Незакінчена розмова

https://svitppt.com.ua/osnovi-bezpeki-zhittediyalnosti-obzh/skazhit-ni-narkotikam-oberit-zhittya.html

«Що таке щастя і як його досягти»  

     Отже, схоже, щастя – це не пункт призначення, це подорож. Кожен мріє бути щасливим, але як же цього досягти? Відповідь Мартіна Селігмана – до щастя потрібно рухатися, йти, докладати зусиль, принаймні на 40% зі ста. Причому в людини є вибір напрямку для руху. Однак абсолютизація будь-якого з напрямків веде до нехтування важливими частинами інших доріг – уявіть, скільки краєвидів можна втратити, забуваючи оглядатися на інші стежки! Шукаючи насолод, можна заблукати у їх розмаїтті та втратити нагоду зайнятися тим, що справді приносить радість – наприклад, улюбленою діяльністю. Активно шукаючи сенс, можна й не помітити його, весь ресурс потративши на пошук того, що завжди було поряд – у дрібницях навколо.

Отже, що таке щастя і як його досягти

  Спостерігаючи за щасливими людьми, вивчаючи риси, притаманні таким людям, психологи виділили 10 головних кроків на шляху до щастя. Отже, як же пройти цей шлях достойно і досягти своєї мети - знайти щастя?

1. Щастя - це теплі стосунки з членами своєї сім'ї та близькими людьми

   Хороша і дружна сім'я - чудова захист від негативних емоцій. Прогнозується, що в недалекому майбутньому депресія може стати однією з головних причин смертності. Саме сім'я здатна примирити душу людини з недосконалістю реальності і врятувати від згубної депресивної зневіри.

2. Щастя - це вміння бути вдячним

   Будьте вдячні і друзям, і ворогам. Відчуття подяки допомагає краще сконцентрувати вплив позитивних емоцій і дозволяє нівелювати вплив негативних емоцій. Також важливо навчитися говорити дякую самому собі: так ви зможете прийняти свої недоліки і усвідомити свої кращі якості й успіхи. Уміння бути вдячним покращує як емоційний, так і фізичний стан.

3. Щастя - це бути оптимістичним

   Щасливі люди не зациклюються на тимчасових невдачах і негараздах. Не опускайте руки, якщо щось не виходить. Направте ваші сили і час на те, що ви можете змінити. Спокійно сприйміть, що не все піддається вашому контролю і підвладне вашим бажанням. Пам'ятайте, що думки мають властивість матеріалізуватися, тому завжди дивіться в майбутнє з оптимізмом і вірою, що все буде добре.

4. Щастя - це бути захопленим і активним

    Це може бути улюблена робота або чудове хобі, участь у благодійних акціях або просто похід в музей чи в гори. Головне, щоб ви отримували задоволення від того, чим займаєтеся. А саме, мабуть, найважливіше - чим би вам не доводилося займатися, робіть це з задоволенням.

5. Щастя - це доброта і милосердя

    Більшість людей, що відчувають себе щасливими, часто й охоче приходять на допомогу іншим. Повірте, що ваше благополуччя, довголіття і здоров'я прямо залежать від кількості добрих справ, вчинених вами. Між іншим, цей факт підтверджується дослідженнями. Доброта покращує настрій людини, покращує самопочуття, підвищує впевненість.

6. Щастя - це усвідомлення того, що багатство й розкішні речі є далеко не головною складовою щасливого життя

    Безумовно, багатьом хочеться стати мільйонером, але гонка за грошима, прикрасами, речами і майном не зробить вас щасливою людиною. Навпаки, найімовірніше, вас буде руйнувати жадібність, заздрість, злоба і страждання.

Дослідження вчених США показали, що за останні 70 років середній індекс відчуття себе щасливою людиною в американців знизився з 7,5 до 7,2 балів, не зважаючи на те, що в матеріальному плані за ці роки люди стали жити набагато краще. До речі, як не дивно, але у людей, які усвідомили, що щастя не в кількості грошей і матеріальних речей, нерідко фінансове становище чомусь поліпшується.

7. Щастя - це мудрість

  Навчіться правильно розуміти причини можливих невдач і страждань і знаходити шляхи їх подолання. Будь-які негаразди і випробування слід сприймати як уроки, які підносить нам життя.

   Навіть негативні речі, які трапляються з людиною, відбуваються з нею для того, щоб навчити чогось, дати новий досвід або направити на правильний шлях

8. Щастя це здоров'я

  Зрозумійте, що ваше здоров'я залежить від вас. Мисліть позитивно, правильно харчуйтеся, ведіть активний і здоровий спосіб життя, рухайтеся, подорожуйте. Ваше здоров'я - важливий фундамент будівлі вашого щастя.

9. Щастя - це духовність

  По-справжньому щасливі люди усвідомлюють, що принципи істинного щастя співзвучні основним принципам світобудови. Соціологи виявили, що віруючі в Бога люди відчувають себе більш щасливими, ніж атеїсти. Духовне зростання і чистота душі - невід'ємні елементи щастя.

10. Щастя - це саморозвиток 

      Рухайтеся вперед, пройдіть тренінги особистісного росту, розвивайтеся, вдосконалюйтеся. Наповніть своє життя метою кожен день в чомусь вдосконалюватися, дізнаватися щось нове, ставати в чомусь кращими. Все це також здатне зробити нас щасливішими.

ТЕСТ:  визначення рівня щастя 

https://onlinetestpad.com/ua/testview/148561-viznachennya-r%D1%96vnya-shhastya

Робота з педагогами 

Техніка «Моє щастя» 

           Доброго дня, дорогі колеги. Розумію, що кожний із вас зараз має багато клопотів, як домашніх так і робочих. Дистанційне навчання покладає на наші плечі велике навантаження, адже все це для нас є новим. Ми перебуваємо у великій напрузі та хвилюванні. Часто через все це забуваємо потурбуватись про себе, про свій фізичний та емоційний стан. Тому, хочу запропонувати вам пропрацювати одну із арт-технік, яка допоможе переключитись, проаналізувати свій теперішній стан, свої емоції і відчуття.

Провоную вам намалювати Своє Щастя.

        У кожного з нас своє уявлення про те, що таке щастя.  Для когось щастя - це тихе і спокійне сімейне життя, хтось шукає можливість реалізувати себе у творчості чи бізнесі, а комусь для щастя необхідно допомагати бездомним тваринам. Для індіанців південноамериканського племені піраха стан щастя взагалі є якоюсь даністю, природною річчю. Ці триста-чотириста людей живуть у долині річки Мейкі, їдять максимум двічі в день, сплять уривчасто по півгодини кілька разів на добу і називають нас, людей "освічених і розвинених", божевільними істотами. А більшість населення сучасного світу впевнена у тому, що життя повне проблем і часто буває важким і нестерпним. На відміну від племені піраха, що вважаються найбільш безтурботним народом на Землі і нездатні відповісти на питання "Що таке щастя?", найбільші уми "цивілізованого людства" вже протягом не однієї тисячі років намагаються пояснити цей дивний стан щастя і дати йому визначення.

    Отже, техніка «Моє щастя». Малюнок цей буде дещо незвичний, він буде тільки одного кольору.

Необхідні матеріали: аркуш А4, кольорові олівці, фарби

Крок перший

  • Під час виконання вправи, можна включити улюблену мелодію чи заспокійливу музику (на ваш вибір)
  • Подумайте, що для вас є щастям… адже, у кожного з нас своє уявлення про те, що таке щастя. Для когось це наявність певних матеріальних речей, для когось це почуття, близькі люди поряд….
  • Коли ви поміркували та уявили своє щастя, подумайте з яким кольором асоціюється це щастя. ВАЖЛИВО, ЩО ЦЕ ПОВИНЕН БУТИ ОДИН КОЛІР

Крок другий

- малюємо своє щастя

- даємо назву вашому малюнку

  • пишемо міні-твір (10-12 речень) про ваше щастя чи просто роздуми

Крок третій

- киньте фото вашого Щастя мені приватно у вайбер 

Впевнена, що робота Вам буде до душі.

 

Як говорити з дітьми про інвалідність 

1. Правильні слова

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.

- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?

- Це хлопчик з інвалідністю.

- Що таке інвалідність?

- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.

Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї. 

- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність  не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою  особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.

Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.

2. Чому?

- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність? 

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є». 

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу таку аналогію. Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність. 

(Цікаво, що у випадку з англійською пояснення «так просто є» дітям майже завжди достатньо: «А, ну є, так є». На відміну від дорослих, які марно намагаються знайти логіку в іноземній граматиці J.

3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність

Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється,  що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.

В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?

Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…

- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.

Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).

Каструлька Анатоля завжди на видноті й часом створює йому незручності.

Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих. 

Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки. 

- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її. 

Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.

- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей. 

- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка? 

- Тимко має інвалідність і їздить на візочку. Він любить грати в баскетбол, так само, як ти. Йому важче це робити, ніж тобі. Тому що він не може (так швидко) бігати. Але він може так само влучно закидати м’яч у сітку.

4. Підтримувати, а не жаліти

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.

Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.

Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні. 

Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що – див. пункт 3 – треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.

Це нормально –  співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.

Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.

5. Дізнаватись більше

Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.

- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?

- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.

Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси. 

1 грудня - День боротьби зі СНІДом

     Ще в середині минулого століття ніхто б і не подумав, що         колись з’явиться хвороба, здатна знищити імунітет людини.   Але у 1981 році у США було зареєстровано перші випадки   дивної хвороби. Вона вражала імунітет людини, яка ставала   беззахисною перед будь-якою інфекцією, тому назвали цю   хворобу синдромом набутого імунодефіциту, скорочено СНІД. У   1983 р. вчені відкрили її збудника – вірус імунодефіциту людини   (ВІЛ).
 Чума, яка охопила ХХІ століття, як часто сьогодні називають   СНІД, в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

 Вперше Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначався 1 грудня 1988 року. Таке рішення затвердили на міжнародній зустрічі міністрів охорони здоров'я, які обговорювали необхідність обміну інформацією щодо ВІЛ-інфекції та СНІДу.
Відтоді щорічно, 1 грудня, вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема. Сьогодні зусилля багатьох держав спрямовані на профілактику поширення захворювання. Заходи щодо відзначення цього дня традиційно відбуваються із його символом – Червоною стрічкою. Тепер кожен, хто надягає таку стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

   

Абсолютно з кожним можна знайти спільну мову, якими різними, на перший погляд, ви б не були.

 Це історія про їжачка на ім'я Генріх, який уперше прийшов до нового класу. Він би з радістю подружився з однолітками, однак спілкуватися і гратися йому заважають колючки, через які він і сам страждає. Минає час, і напередодні Різдва Генріх помічає, що однолітки шепочуться і сміються за його спиною. Коли засмучений їжачок виходить на шкільне подвір'я, його чекає несподіванка – подарунок від однокласників, завдяки якому вони зможуть дружити і гратися!

Як попередити та боротися з булінгом 

Інформування:

      Шкільне цькування або шкільний булінг — загальний термін, яким означають систематичні переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя. 

Чому важливо вчасно відреагувати

      Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. Ті, хто піддаються булінгу: втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня; відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності; втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою). 

Ті, хто булять: частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони; частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати: часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь; потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу. Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Чому діти стають жертвами булінгу

▼Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

▼Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

▼Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

▼Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні. Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

▼Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

▼Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

▼Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

▼Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

▼Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

▼Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

▼Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти. 

Що робити батькам

♦У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

♦Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

♦Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

♦Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент.

♦Будьте терплячими та делікатними.

♦Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

♦Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

♦Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

♦Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

♦Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

♦Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

♦Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

♦Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.  

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

♦Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти.

♦Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

♦Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства". Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть.

♦Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

♦Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому.

♦Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

♦Загрози і покарання не спрацюють.

Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.